ФРТУ долучилась до обговорення законопроекту з регулювання діяльності авіаперевізників

sm air lawФедерація  роботодавців транспорту України направила до Міністерства інфраструктури та Державної авіаційної служби свої пропозиції до проекту Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності авіаційних перевізників, пов’язаної з перевезенням пасажирів, вантажу повітряним транспортом»,  врахування яких, на думку ФРТУ, дозволять повною мірою визначити та врегулювати питання ліцензування повітряних перевізників.  

ФРТУ погоджується, що  розробка даного проекту закону є безумовно важливим кроком, оскільки гармонізація українського та європейського законодавства сприятиме уніфікації наявних національних правил, створенню прозорих критеріїв для прийняття державними органами рішень щодо доступу до ринку, а також дозволить підвищити рівень безпеки авіації. Разом з цим, розроблений законопроект потребує доопрацювання в частині приведення його у відповідність до вимог Регламенту Європарламенту та Ради ЄС 1008/2008 від 24 вересня 2008 року «Про загальні правила здійснення авіаперевезень у Співтоваристві» (Регламент 1008), а також законодавства України.

Зокрема, ФРТУ вважає, що норми закону, у разі його прийняття, повинні розповсюджуватись також і на повітряне перевезення пошти, адже Регламент 1008 чітко визначає, що жодне підприємство не має права здійснювати авіаперевезення пасажирів, пошти та/або багажу, якщо йому не було видано відповідної експлуатаційної ліцензії.

Також пунктом 9 частини 3 статті 4 встановлено, що авіаційний перевізник повинен мати фінансово-економічну спроможність для забезпечення своєї діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом. Та разом з цим, законопроект не визначає критерії фінансово-економічної спроможності авіаперевізника, у той час як стаття 5 Регламенту 1008 встановлює відповідні фінансові умови.

Окрім цього, ФРТУ наполягає на необхідності доопрацювання частини 5 статті 4 та частини 3 статті 10 законопроекту, які вимагають надання ряду документів, у тому числі фінансової звітності, які не передбачені чи не є обов’язковими згідно із Регламентом 1008.  Також частина 1 статті 12 законопроекту містить перелік підстав для анулювання ліцензії, який є ширшим, ніж це передбачено документом ЕС. Відповідного коригування потребує й частина 2 статті 9, яка не встановлює з якого саме моменту починається перебіг місячного терміну, впродовж якого ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії.

Також ФРТУ має зауваження до термінів проведення перевірок, передбачених частиною 2 статті 14 законопроекту, та вважає, що терміни для повідомлення про проведення планової перевірки (10 робочих днів) та позапланової перевірки (1 робочий день) є надто стислими. Натомість термін проведення перевірки до 45 днів, як це передбачено частиною 3 статті 14 законопроекту, є занадто довгим. А права «доступу на територію, у виробничі та інші приміщення авіаційного перевізника для їх обстеження і з’ясування питань, безпосередньо пов’язаних з предметом перевірки», які надані голові та членам комісії відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 законопроекту є зайвими, оскільки фінансову спроможність авіаперевізника та його відповідність ліцензійними вимогам можливо та достатньо перевірити на підставі документарної перевірки, без доступу до приміщень, які, водночас, з огляду на правила авіаційної безпеки, можуть мати обмежений режим доступу.

Суттєвим зауваженням є відсутність у законопроекті норм, які б регулювали питання «перехідного періоду» щодо ліцензій, виданих до моменту прийняття цього Закону.

Повідомляємо також, що раніше представники ФРТУ взяли участь у нараді з громадського обговорення законопроекту, ініційоване Міністерством інфраструктури спільно з Державіаслужбою згідно із вимогами діючого законодавства. 

Нагадаємо, проект Закону розроблено на виконання підпункту 4 пункту 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2015 року «Про заходи щодо захисту національних інтересів України в галузі авіації», введеного в дію Указом Президента України від 4 вересня 2015 року № 535, та з метою приведення національного законодавства у відповідність до законодавства Європейського Союзу.

Додаткова інформація